Узагальнений звіт

З чого починалось

Призначення було першим за результатами судової реформи, яка змінила принципи обрання членів ВРП — за участі Етичної ради та міжнародних експертів.

У виступі перед парламентом і в присязі я сказав головне: я йду у ВРП, щоб виконувати головне завдання реформи — очищення від недоброчесних, захист доброчесних та призначення на посади чесних і незалежних професіоналів. А головне — відновити довіру до судів і задовольнити величезний запит суспільства на чесні суди. Повний текст виступу.

Пора робити підсумки — що вдалось, а що ні.

Які були пріоритети

• Відновлення роботи ВККС шляхом призначення членів, відібраних на чесному конкурсі.
• Відновлення процедур призначення та кваліфікаційного оцінювання суддів, де реально перевірятиметься доброчесність і компетентність кандидатів.
• Дієві дисциплінарні процедури, створення служби дисциплінарних інспекторів.
• Судді, які порочать звання судді, мають бути звільнені, а чесні судді — отримати реальний захист від переслідувань.
• Проактивна позиція ВРП у боротьбі зі схемами.
• Прозорість роботи ВРП та цифровізація правосуддя.

Після призначення був значний час без реальних повноважень: до 12 січня 2023 року ВРП взагалі була неповноважна, а дисциплінарна функція відновилась лише з грудня 2023 року. Після початку повноцінної роботи намагався використати кожну годину, щоб реалізувати задумане. Починав роботу о 8:30, рідко закінчував раніше 21:00. Останній запит надіслав 14.08 о 23:15 — за 45 хвилин до закінчення своїх повноважень. У відпустці за 4 роки був не більше 20 днів. Тонус тримав завдяки велосипеду: 18 км на роботу і назад щодня, окрім зими.

Обрання ВККС і єдині показники доброчесності

Перший важливий результат — обрання ВККС. Не всі, за кого я голосував, стали членами ВККС, і стали ті, проти яких я голосував, але вважаю, що результат був достойний, а новий склад показує непогані результати. Могли бути й кращі, їх є за що критикувати, але це нова якість. Протидія їх діяльності теж була доволі потужною — обшуки ДБР щойно вони почали перевіряти Печерський суд і ОАСК, нападки ТСК Власенка-Бужанського через те, що на конкурсах відсіювали багато кандидатів.

Важливим етапом було затвердження Єдиних показників доброчесності. Це створило передумови для уніфікованого розуміння оціночних понять при перевірці доброчесності. Тепер важливо напрацювати єдину практику їх застосування.

Призначення суддів і кваліфікаційне оцінювання

Після відновлення ВККС відновились конкурсні процедури та кваліфікаційне оцінювання діючих суддів. Активні призначення суддів розпочались з 2024 року. Загалом за трохи більше ніж 2,5 роки ВРП внесла подання про призначення 761 судді, відмовлено — 10.

У мене на розгляді було 53 рекомендації ВККС про призначення кандидатів у судді першої та апеляційної інстанції. З них я зробив висновки про призначення 45 кандидатів. Щодо 8 у мене були обґрунтовані сумніви в їх доброчесності, і я пропонував відмовити у призначенні. У 4 випадках колеги мене підтримали (Жук, Віхров, Бессонов, Савчук), у інших 4 — ні (Катаєва, Ніколенко, Бєлоусов, Ясиновський).

Важливими кейсами є відмова Жук (антиукраїнські пости) та Віхрова. Цікаво, що за відмову Віхрову мене почали переслідувати, а КДКА Закарпатської області за скаргою РАУ оголосила догану. ВРП 4 рази визнавала це втручанням у мою діяльність, а суд скасував це рішення як незаконне.

За результатами кваліфікаційного оцінювання діючих суддів ВККС внесла подання про призначення 156 діючих суддів. У мене було 12 таких. Лише щодо судді Баранівського районного суду Житомирської області Новицького я зробив висновок про відмову у призначенні: суддя не зміг спростувати сумнів щодо недостатності коштів для придбання будинку, а ще очевидно збрехав щодо користування автомобілем Tesla. Однак рішення по ньому так і не прийнято, оскільки у день, коли мало прийматись рішення, він захворів. Водночас я написав відповідні звернення до НАЗК та ВККС про проведення перевірок виявлених мною невідповідностей.

Щодо суддів, які не відповідають займаній посаді, ВККС внесла подання про звільнення 70 таких суддів. Мені розподілено лише 3 таких подання (Шарко, Вергелес і Васильєва), але ВРП їх повернула без розгляду: Шарко та Вергелес вже звільнили з інших підстав, а подання скасував Верховний Суд.

Служба дисциплінарних інспекторів

Вважаю хорошим результатом запровадження служби дисциплінарних інспекторів. Я брав активну участь у розробці змін до закону і вважаю, що завдяки цим змінам інститут дисциплінарних інспекторів реально та ефективно запрацював. Інспектори пройшли дуже серйозний конкурс, мають реальну функціональну незалежність і можливість якісніше опрацьовувати дисциплінарні скарги. Вважаю це кроком уперед у розвитку дисциплінарної практики, хоча, звісно, не все ідеально і критичні зауваження до їх роботи також є. Зокрема, хотілось би оперативнішого опрацювання пріоритетних скарг.

Дисциплінарна практика

Дисциплінарній практиці я виділяв найбільше часу і ресурсів. Окрім того, колеги обрали мене секретарем Другої дисциплінарної палати, а тому моїми функціями була організація роботи та головування на палаті. Ми засідали щосереди та провели загалом 130 засідань.

З листопада 2023 до грудня 2024 члени ВРП виконували функцію дисциплінарних інспекторів. За цей час я розглянув 616 скарг, з яких провадження відкрито за 53 скаргами. Це виглядає небагато, близько 9 %, але в середньому у ВРП відкриття відбувається у 5 % випадків.

За результатом розгляду цих скарг до відповідальності притягнуто 35 суддів, з яких 7 вирішено звільнити. Це найбільше з усіх членів ВРП. Найцікавішими були справи судді-зрадниці Уханьової, Варняка, Микитенка, Лесько, Козіної.

При цьому доволі часто мої пропозиції про притягнення чи відкриття провадження відхилялись. У нас в палаті часто виникали гострі дискусії щодо наявності підстав для притягнення. Особливо це було помітно, коли членом палати також був Віталій Саліхов, який тепер є головою Ради суддів України. Зате трансляції засідань нашої палати набирали найбільшу кількість переглядів. Одним з яскравих прикладів була справа судді Ковганича, який, прикриваючись посвідченням судді та демонструючи зухвалу поведінку, просто не виконав вимогу поліцейського і поїхав з місця, де його зупинили за перевищення швидкості, наїхавши при цьому на ногу полісмену. Я пропонував звільнити суддю, коли колеги взагалі не побачили порушень у його діях і закрили справу.

Були й випадки, коли мене просто відводили за сумнівних підстав. Наприклад, у справі судді Вовка.

Після початку роботи дисциплінарних інспекторів мені було розподілено 743 висновки. Зокрема, я був співдоповідачем у справах суддів Артимовича, Махаринця, Гарника, Кітова.

Загалом я був доповідачем чи співдоповідачем у розгляді 1323 справ. Відкрито дисциплінарних справ щодо 97 суддів. Притягнуто до відповідальності 55 суддів, з яких 13 — подання про звільнення.

Ще щодо судді Мазуренка В. В. подання про звільнення внесено за моєю ініціативою у справі, де доповідачем був інший член ВРП.

Цікаво, що більшість рішень палати, де я був доповідачем чи співдоповідачем, судді взагалі не оскаржували (18). З оскаржених лише 1 скасоване ВРП. Ще 2 підтримано ВРП, але скасовано ВП ВС. ВРП скасувала або змінила лише 8 рішень 2 ДП, у яких я брав участь. Загалом ВП ВС скасувала лише 3 рішення, де я був доповідачем і готував рішення (судді Вовк, Здоровиця, Гнип).

А загалом за 2 роки і 9 місяців роботи Друга дисциплінарна палата під моїм головуванням показала такі результати: станом на серпень 2026 року розглянула 6750 скарг, відкрила 281 дисциплінарну справу, притягнула до відповідальності 134 суддів, з яких 40 — подання про звільнення.

Саме друга палата внесла подання про звільнення 4 суддів Київської апеляції (Дзюбін, Паленик, Слива, Глиняний), судді Тандира, судді Івінського, Ліпчанського та інших.

Справи за ініціативою палати

Я активно підтримував ідею, що ВРП не може закривати очі на самостійно виявлені порушення суддів, особливо кричущі. Тому часто виступав з пропозицією відкрити дисциплінарні справи за ініціативою дисциплінарної палати. Почалось зі справи судді Козіної, де була виявлена ціла схема сумнівного визнання факту народження на території України на підставі документів з ознаками підробки. Суддю звільнено, на підставі даних дисциплінарної палати зареєстровано кримінальне провадження. А далі були справи щодо суддів Багрій, Шевської, Тімошенко, Бойко, Мазуренка, Ведяніної, Даруди, Бондар, Церковної, Остропільця, Філіп’євої, Братківа, Чехова, Василенка, Притули, Снігурського, Іваницького, Малех, Івінського.

Загалом з грудня 2023 року дисциплінарні палати ВРП розглянули 20 692 скарги, відкрили 809 справ, притягнули до відповідальності 353 суддів, з яких 109 — подання про звільнення.

Також я розглядав скарги на рішення дисциплінарних палат — їх було небагато, 6. Важливою була справа Арєстової. Журналісти виявили у судді російський паспорт, але суддя все заперечувала. Важливо, що ВРП підтримала можливість застосування журналістського розслідування та публічних даних, у тому числі з російських каналів, для доведення факту громадянства росії. Це важливо в умовах неможливості офіційного підтвердження, якою користалась суддя. Цю позицію потім підтвердила і ВП ВС.

Ще у двох випадках я не був доповідачем, але рішення прийнято за моєю пропозицією — щодо Гальонкіна та Ясельського. Гальонкіна зафіксували на записах НАБУ, де він намагався вплинути на суддів, щоб допомогти звільнити від відповідальності за п’яне водіння сина свого колеги. Дисциплінарна палата дала судді лише сувору догану — я ж запропонував звільнення. Суддя Ясельський понад 7 років розглядав справу щодо командира беркутівців, які розстрілювали учасників протесту під час мирної ходи 18 лютого 2014 року. Завдяки тяганині справу закрили, а понад 70 потерпілих відчували, що правосуддя у такій важливій справі не відбулось. Рада за моєю ініціативою змінила покарання судді на відсторонення від правосуддя та направлення на кваліфікаційне оцінювання. Усі ці рішення вистояли у ВП ВС.

Заходи забезпечення авторитету правосуддя

Вважаю важливою практикою, яку мені вдалось впровадити у діяльність ВРП, — вжиття заходів забезпечення авторитету правосуддя за власною ініціативою ВРП. Першим було публічне звернення до суддів щодо нетерпимості до корупційних проявів з боку колег. Підставою стала ситуація з суддею Лонським, який обговорював з адвокатом, як системно домовлятись за рішення у справах за хабарі.

Також ВРП стала реагувати на виявлені схеми використання судових рішень на підставі штучних справ: масове визнання фактів народження родичів іноземців на території України задля отримання громадянства, виявлене під час розгляду скарги на суддю Козіну. ВРП відреагувала на факт підробки документа суддею Махаринцем для уникнення відповідальності за п’яне водіння, підробку документів помічником судді з Солом’янського районного суду м. Києва та зникнення у Печерському суді справи за відмову пройти обстеження на стан сп’яніння щодо судді ОАСК Кирила Гарника.

Не можна не згадати про реакцію на, мабуть, наймасштабнішу схему фіктивних рішень щодо визнання місця проживання дітей та позбавлення батьківських прав у Білгород-Дністровському суді. Коли я дізнався про цю схему у 2024 році, то настільки був вражений її масштабами та зухвалістю, що одразу подав заяву про злочин у НАБУ. Коли ж у 2025 році викрили фігурантів, стало зрозуміло, що велика кількість працівників та суддів цього суду працюють у цій схемі як злочинна організація. І, на жаль, ознаки таких схем є не тільки у цьому суді, а по всій Україні. Тому ми зобов’язали усі суди зібрати та надати у ВРП детальну інформацію про ці справи, а також доручили ДСА розробити моніторингові інструменти виявлення індикаторів ризикових справ в автоматичному режимі. Наразі кількість таких справ різко впала, а на розгляді ВРП понад 50 дисциплінарних справ. Понад 10 суддів притягнуто до відповідальності, у тому числі звільнено.

Прозорість роботи ВРП

Багато зусиль потратив на підвищення прозорості, аналітичної спроможності та цифровізацію роботи ВРП. Вважаю, що тут є реальні досягнення. Почалось з відновлення трансляцій роботи ВРП. Далі — зміни у закон, які передбачили трансляцію засідань ВРП та дисциплінарних справ палат. Друга дисциплінарна палата за власним рішенням транслює усі свої засідання повністю.

Коли я прийшов у ВРП, голосування було анонімним. Потім ВРП прислухалась до голосу громадськості і провела поіменне голосування за членів ВККС. Потім вдалось переконати парламент внести зміни у закон — і тепер усі голосування у ВРП є відкритими та поіменними.

Для прозорості роботи також важливе значення мала публікація звітів про авторозподіл справ.

Перша службова, яку я написав у ВРП, — це забезпечення доступу до реєстрів. Закон наділяє членів ВРП правом мати повний доступ до реєстрів, але фактично у 2023 році такий доступ був лише до Реєстру судових рішень. Тепер у нас є доступи майже до всіх реєстрів, важливих при перевірці доброчесності, майже як у НАБУ. Більше того, у нас створено окремий аналітичний відділ, який збирає найповнішу інформацію щодо кожного кандидата в судді.

Важливою була і моя ініціатива змін в закон, яка дозволила кожному члену ВРП робити запити по всіх справах, де він голосуватиме. Раніше можна було лише там, де ти відповідач. Я скористався цим правом дуже часто і зробив сотні запитів у справах, де доповідачами були інші члени ВРП. Це дозволяло об’єктивніше та повніше збирати інформацію, необхідну для прийняття рішень.

Цифровізація та ЄСІКС

Один з найважливіших напрямів моєї роботи у ВРП — цифровізація. Я очолив Постійну комісію з питань ЄСІКС і багато зусиль спрямував на координацію процесів розробки ЄСІКС (Електронного суду). Хочу висловити вдячність Денису Маслову, який, очолюючи Комітет правової політики, був одним з головних союзників та драйверів цифровізації судочинства. Ми були співголовами робочої групи, яка збиралась майже кожні два тижні у п’ятницю для обговорення стану розробки ЄСІКС. Завдяки цій координації вдалось розробити концепцію ЄСІКС та підготувати ключові технічні документи.

На жаль, через форс-мажор з припиненням роботи USAID, який фінансував розробку, ми втратили майже рік і не змогли забезпечити розробку нових модулів. Але завдяки новому донору — SIDA та ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» — роботу відновлено, і зараз уже все готово для початку розробки перших модулів ЄСІКС.

Відзначу тут особливу роль Ігоря Білика, який завдяки глибоким знанням у цій сфері та невичерпному ентузіазму забезпечив якісну підготовку технічної документації та заклав основу для втілення дуже багатьох корисних ідей щодо оптимізації та налаштування процесів. Зокрема, ми почали активно працювати над впровадженням ШІ та розробили проєкт Стратегії цифровізації ВРП.

У самій ВРП також багато процесів потрібно цифровізувати. Соромно зізнатись, але у ВРП більшість рішень підписують дідівським методом — ручкою. Лише моя палата запровадила підписання усіх рішень КЕП. Я двічі звертався зі службовими записками про внесення змін до внутрішніх положень, щоб перейти на цифровий документообіг. Поки результатів немає — насамперед через відсутність у секретаріаті фахівців, які змогли б організувати глобальний перехід процесів у цифрову форму. Тому я радий, що після 2 років переконань нарешті вдалось отримати підтримку керівництва ВРП у запровадженні посади заступника керівника секретаріату з питань цифрової трансформації. Добір на цю посаду якраз у процесі.

Але цифровізація залежить не лише від наявності відповідних програм і інструментів, а й від бажання. У ВРП діє система електронного документообігу «Д3», яка дає можливість багато чого робити в електронній формі. Наприклад, я всі справи розглядав виключно в електронній формі і не підписав жодного запиту чи листа у паперовій формі. Загалом я зробив 2885 запитів, листів та звернень в електронній формі.

Вважаю, що багато проблем у судовій системі, зокрема щодо надмірного навантаження, треба вирішувати комплексно — у тому числі завдяки можливостям технологій. Тому радий, що ВРП підтримала мою ідею щодо міжсудового розподілу справ, яка передбачає централізований розподіл справ у суди з меншим навантаженням.

В останні місяці ми активно працювали над вивченням можливості впровадження ШІ у процеси ВРП. Зокрема, разом з БРДО розробили інструмент ШІ-аналізу дисциплінарної практики, переглянули процедури, зустрілись з Microsoft щодо можливості використання їх рішень ШІ у роботі, працюємо над розробкою засад використання ШІ. Загалом вважаю, що розвиток технологій ШІ вже досягнув рівня, коли його точно можна застосовувати як асистента судді у перевірці доказів, вивченні аргументів сторін та підготовці проєктів рішень. Більше того, вважаю, що саме ШІ може реально забезпечити як єдність, так і розвиток практики відповідно до реалій сьогодення. Тому ШІ — must have у новому ЄСІКС.

Дуже важливо, що в передостанній день моєї каденції ВРП затвердила Стратегію діяльності Вищої ради правосуддя на 2026–2030 роки, до розробки якої я активно долучався і яка розроблялась за участі Ради правосуддя Нідерландів. Особливо мені імпонує, що ВРП взяла на себе відповідальність стати лідером у якісних змінах судової влади. У цій стратегії багато уваги приділено доступу до правосуддя через застосування цифрових технологій. А ще — формуванню справжньої культури доброчесності: коли ти доброчесний не через заборону чи правило, а через цінності та оточення, де доброчесна поведінка є природною та успішною.

Інформаційні кампанії та протидія

Майже кожен день я міг прочитати про себе якусь нову маніпуляцію, неправду чи намагання принизити на різних анонімних телеграм-каналах. Деякі адвокати навіть зробили зворотний відлік до закінчення моїх повноважень. Але було й явне втручання від цілком конкретних та впливових осіб та інституцій. Зокрема, вперше в історії України члена ВРП покарано як адвоката за те, що я виконував свою роботу та ставив питання кандидату у судді Віхрову. Усе це давало мені лише більше впевненості, що я на правильному шляху.

Колегіальність і команда

Важливо відзначити, що ВРП — це колегіальний орган, і будь-яке рішення є результатом голосування щонайменше більшості від складу ВРП чи палати. Тому всі досягнення є колективним рішенням. З другого боку, багато чого не вдалось реалізувати, бо не зміг переконати більшість колег.

Також відзначу, що я б не зміг багато чого зробити без своїх помічників — Ольги Осауленко, Василя Василаша та Ігоря Білика. До речі, Василь Михайлович — мій колишній викладач; не міг подумати, що будемо колись працювати разом. Особливо відзначу Ігоря Білика: усі у ВРП знають, що у питаннях технологій і ШІ Ігор найбільший експерт. У вільний від роботи час він займався власними розробками дуже корисних ІТ-інструментів (condemno.com, раз, два). А головне — у нього є повне розуміння і бачення, як трансформувати ВРП у справжнього лідера у сфері цифровізації. Тому я радий, що він подався, і щиро бажаю успіху на новому конкурсі до ВРП за квотою парламенту.

Що не вдалось

Звичайно, що в колегіальному органі, де 19 членів з дуже різними баченнями вирішення окремих проблем, будь-кому тяжко реалізувати персональні підходи. Але у цьому і суть — треба шукати зважене, збалансоване, компромісне рішення, але при цьому мати спільні головні цілі, принципи, цінності і розуміння важливості власної місії, очікувань суспільства, потреб держави.

Мені здається, що ця ВРП не завжди діяла так, як мала б: були помилки та серйозні недоліки, ми не використали усі можливості. Деякі дії мали би бути рішучішими, меседжі — чіткішими, позиція — принциповішою. Ми мали б стати лідерами у процесі реформування і позитивних змін у судовій владі, гарантією як незалежності, так і підзвітності судової влади. Ми мали б першими втілювати показники доброчесності та стати їх прикладом. Ми мали б вирішити питання належної суддівської винагороди для суддів першої інстанції та оптимізувати навантаження. Ми мали б забезпечити підняття довіри до судової влади та говорити з іншими гілками влади на рівних. Поки ми такими не стали.

Але ця ВРП точно не переходила червоних ліній і заклала достойний фундамент майбутніх змін. Водночас це вже не початок, але й не середина шляху, який маємо пройти. Тому важливо зберегти та закріпити здобутки, продовжувати формувати справжню культуру доброчесності, працювати над покращенням доступу до правосуддя, зміцнювати довіру до суду. Але це завдання не лише для ВРП — багато залежить і від інших гілок влади. Зокрема, важливо зберегти діючу процедуру обрання членів ВРП та ВККС, нарешті визначити і оптимізувати мережу судів, передбачити централізований авторозподіл справ та сприяти максимальній цифровізації судових процесів, виплачувати суддівську винагороду як цього вимагає закон — хоча б суддям першої інстанції — та сприймати судову владу як рівну.